Власник двох Volvo 460, володію більше 5-и років, можу трохи розказати що то є.
Не так давно у обох авто були власні бортжурнали на нині не працюючому форумі volvo.com.ua, багато інформації втрачено з цього приводу, спробую по памʼяті дещо відновити.
Отже, поїхали. Пишу лише те що знаю сам і особисті враження, тому можливі неточності.
Сімейство четвірок: 440 (хетчбек), 460 (седан) і 480 (купе). 440 і 460 майже одне й те ж саме, 480 стоять трохи окремо. Перше сімейство вольво з переднім приводом.
Оснащувалось двигунами Renault, допрацьованими Volvo, тому проблем з вартістю і доступністю запчастин до найбільш поширених двигунів немає. Широка гама двигунів (бензинові: 95-й бензин, до речі, і дизельний), 4 циліндри, рядні. Бензинові могли бути турбованими. Карбюратор, інжектор з моновпорскуванням, інжектор з паралельним впорскуванням (4 форсунки працюють одночасно).
Механічні коробки також від Renault (принаймні M55), автоматична німецька ZF 4HP14, також ходять легенди про варіатор, але особисто не бачив і не читав про них.
460-і на механіці.
Тросове зчеплення. Трос зчеплення по суті розхідник. На моєму екземплярі зчеплення було тугим, витискати важко, перед смертю троса можна було зігнути педаль. Чомусь у вологу погоду витискання зчеплення було набагато легшим ніж в суху, також важкість витискання змінювалась в залежності від температури коробки.
Коробка механічна М55. 5 швидкостей. Стакан внутрішнього трипода лівої напівосі знаходиться в коробці, пильник з одного боку кріпиться жорстко до корпуса коробки, з іншого має підшипник і сальник. Не дуже вдала конструкція, постійно пітніє і тече (при пошкодженні цього пильника масло з коробки витікає). Збереглась до наших днів на коробках логана і сандеро. Для заливання і контролю рівня масла є різьбова алюмінієва заглушка на передній частині коробки. Може закисати з часом, тому краще міняти на пластикову від коробки логана/сандеро (7703075180). Ходи куліси короткі, перемикання передач чітке. Ремкомплекти куліси і шарнірів доступні.
Двигун В18 (1721 куб.см), не турбований, паралельний інжектор, блок керування двигуном Siemens Fenix 3B. ГРМ приводиться ременем, має 2 роліка (натяжний і обвідний). Помпа приводиться ременем допагрегатів. Один розподільний вал, 8 клапанів, зазори регулюються підбором шайб на стаканчиках клапанів. Одна катушка запалювання (суміщена з електронним блоком запалювання, розʼєднуються без проблем), на розподільному валу зі сторони КПП розподілювач запалювання. З усіх датчиків є тільки один, без якого авто не заведеться - датчик обертів колінчастого валу. Він розташований над маховиком або пластиною гідротрансформатора.
На бензинові двигуни В18 (1.7) і В20 (2.0) можна поставити гідрокомпенсатори. Про 1.7 читав, на моєму 2.0 встановлені попереднім власником.
Двигун В20 штатно має демпферний шків колiнчастого валу, В18 йде з монолітним. При великій потребі на В20 можна поставити монолітний без будь-яких доробок, буде ходити. Але краще все-таки демпферний (наприклад, Dayco DPV1069, Sasic
2154010).
Витрата пального.
1.7, механіка (бензин 95): траса до 100...110 км/год - 7...8 л/100 км; місто без пробок - 10...11 л/100 км.
2.0, автомат (автогаз): траса до 100...110 км/год - 10 л/100 км без кондиціонера; місто без пробок - 13,5 л/100 км без кондиціонера. З кондиціонером +1,5 л/100 км. Плюс споживання бензину на прогрів приблизно 10 л на 700 км по місту (короткі поїздки, особливо зимою).
Колісні диски.
Оригінальні диски бувають сталеві або легкосплавні, 14 або 15 дюймів, розболтовка 4х100, діаметр ступиці 52.0, виліт диска (ЕТ) 37. Ширина сталевих дисків 5,5J.